Дорогі українці!

Сьогодні ми схиляємо голови в глибокій жалобі та молитві за мільйонами наших співвітчизників, життів яких торкнулася одна з найстрашніших трагедій ХХ століття — Голодоморів. Це день, коли кожна українська родина, кожне серце відчуває біль втрати, але водночас — силу нашої національної пам’яті й незламності.

Голодомор 1932–1933 років був спланованим злочином тоталітарного режиму, спрямованим на знищення українського народу. Людей забирали хліб, забирали останнє зерно, але не змогли забрати головного — нашої гідності, нашого духу, нашої волі до життя.
Ми пам’ятаємо і інших невинно убієнних — жертв голодоморів 1921–1923 та 1946–1947 років. Пам'ятаємо всіх, кого змусили мовчати, але чий голос сьогодні звучить у нашій національній єдності.

Сьогодні, коли Україна знову бореться за свободу і право на існування, ми особливо гостро усвідомлюємо, наскільки дорогою є наша незалежність. І наскільки важливо — не дозволити повторити минуле.

Наш обов’язок — берегти правду про Голодомор, передавати її наступним поколінням, робити все, щоб цей злочин проти людяності був визнаний у світі повністю й беззастережно.
Наш обов’язок — будувати сильну, вільну державу, яку ніхто й ніколи не зможе поставити на коліна.

Сьогодні, запалюючи свічку пам’яті у вікні, ми говоримо:
Ми пам’ятаємо. Ми — нащадки тих, кого не зламали. Ми — народ, який живе і переможе.

Вічна пам’ять жертвам голодоморів.
Слава Україні!

Голова районної ради

Юрій ЯЦИНА